Лінь як еволюційний механізм

Лінь як еволюційний механізм
Чому іноді так важко піднятись з ліжка і змусити себе щось робити? Особливо, коли на дворі похмуро та ще й дощ.
 
Мабуть ні для кого не секрет, що рух – це життя. Фізична активність корисна і жити без неї неможливо, але звідки тоді це небажання щось робити?
 
Нині цьому є просте пояснення. Вашому мозку важко це зробити так як лінь закладена в нас генетично!
Нове дослідження дає можливість припустити, що лінощі в людини можуть бути своєрідним еволюційним механізмом виживання – як і в сотень видів у тваринному царстві.
 
«Збереження енергії для людини мало істотне значення для виживання, оскільки дозволяло їй більш ефективно займатися пошуком їжі та притулку, конкурувати за партнерів та уникати хижаків» – пояснює невролог Метью Бозгонтієр з Університету Британської Колумбії в Канаді.
 
Так що у вас тепер є залізний аргумент на користь полежати на дивані, навіть якщо всі вам кажуть, що це не найкраща ідея.
 
У новому дослідженні Бойзгонтієр та його команда намагалися з’ясувати, наскільки глибоко лінощі вкорінилися в нашому мозку за допомогою електроенцефалографії (ЕЕГ). В експерименті взяли участь 29 молодих людей, яким було запропоновано зіграти у комп’ютерну гру. На екрані з’являлися різні зображення, пов’язані з фізичною активністю (фігура, що піднімається по сходах, їде на велосипеді тощо) або бездіяльність (фігура, що лежить в гамаку). За допомогою клавіатури учасники повинні були переміщувати свій аватар на фігури, що зображують фізичну активність та уникати зображення бездіяльності. Потім повторили цей експеримент навпаки.
 
Досліджувані легко виконали завдання. Але найцікавіше зареєструвала ЕЕГ. Рух у напрямку зображень фізичної активності потребував залучення більшої кількості ресурсів мозку. А зображення, пов’язані з бездіяльністю, буквально притягували до себе увагу піддослідних і їх мозку знадобилися певні зусилля, щоб їх уникнути.
Звичайно, дослідження є невеликим і не можна робити конкретних висновків, але є припущення, що, можливо, для нашого мозку природньо повертатися до бездіяльності.

Також один з прикладів парадоксів, який наводить Бойзгонтієр – це користування ліфтом, коли ви відвідуєте тренажерний зал. Це не має сенсу, але, можливо, частина мозку просто запрограмована на економію ваших сил.

Посилання на дослідження https://bit.ly/2MKGlQZ