Джордж Берчі - історія лапароскопії
Джордж Берчі – непроста історія людини, що стала у витоків сучасної лапароскопії.
Війна та хірургія
У 1944 році, лише у віці 23 років, Джордж Берчі став частиною угорського руху підпілля. Протягом семи місяців він підробляв документи та доставляв їх євреям у Будапешті. До цього він два роки провів у нацистському таборі, копаючи траншеї у холодних угорських горах. Вирвавшись з полону та працюючи у підпіллі, він зміг врятувати десятки тисяч життів під час Другої світової війни.
Коли антисемітські рухи почали зароджуватися в Європі в роки, що передували Другій світовій війні, життя доктора Берчі зробило непердбачений поворот. У 1939 році він закінчив середню школу, але не зміг відвідувати медичне училище в Угорщині через обмеження щодо євреїв. Натомість, доктор Берчі пройшов навчання на інженера-механіка, що значно вплинуло на його подальшу роботу над розробкою хірургічних інструментів.
Після закінчення війни доктор Берчі відвідував медичне училище у своєму рідному місті Сегед і розпочав там свою хірургічну діяльність. Але на початку 1950-х, втративши посаду в Сегеді через неприємності з комуністичною владою, він зайняв посаду хірурга в університетській лікарні в Будапешті. 👨⚕
Коли в жовтні 1956 почалась Угорська революція, доктор Берчі зрозумів, що йому потрібно покинути Європу. Він кілька днів доглядав за пораненими та вмираючими протестувальниками після того, як поліція відкрила вогонь по сотнях, що зібралися на міській площі Будапешта. А вже через кілька місяців, ставши одним із шести лікарів, що отримали стипендію Рокфеллера, він переїхав до Австралії. Там Берчі почав працювати над конструюванням приладів для малоінвазивній хірургії.
Телебачення та хірургія - розвиток лапароскопії
Для початку Берчі визнав фундаментальне обмеження ендоскопічної хірургії – візуалізацію. Щоб зазирнути всередину тіла, лікарям доводилося дивитись через один окуляр, який забезпечував дуже обмежене поле зору.
Тож він поїхав до Лондона, де познайомився з Гарольдом Хопкінсом, фізиком, який нещодавно винайшов нову систему лінз, яка могла забезпечити достатньо світла. “Я бачив, що це революція в оптиці”, – згадував доктор Берчі. Вже за кілька років нова освітлювальна система Хопкінса вийшла в масове виробництво.
Але основна проблема обмеження поля зору не була вирішена.
І у доктора з’явилася ідея використати телевізор для отримання зображення. У 1962 р. Доктор Берчі розробив свою першу мініатюрну камеру, яка важила всього 350 г – більш ніж у 200 разів легша від типової для того часу камери – і розмірами всього 1,5 дюйма – тож її можна було прикріпити до ендоскопа. Це нововведення дало початок відеоендоскопії.
«Хірургам більше не потрібно було дивитись через телескоп. Вони працювали з телевізійного екрану», – сказав доктор Берчі. «Відео дозволило бачити операцію всім. Асистент міг координувати рухи з хірургом, студенти могли спостерігати за процедурою, а запис процедури міг бути використаний для публікації чи лекцій».
Проте спадщина Берчі в хірургії цим не обмежується. В інтерв’ю 2014 року для SAGES доктор Хантер назвав доктора Берчі “феноменальним учителем, феноменальним вихователем”, який “зробив більше вкладу в лапароскопію, ніж будь-яка людина на Землі сьогодні”.
Дякуємо, що дочитали до кінця! Для тих, хто бажає ознайомитись з оригіналом статті, натискайте на це посилання (англійською): https://bit.ly/2x7JRTF