У 1944 році, лише у віці 23 років, Джордж Берчі став частиною угорського руху підпілля. Протягом семи місяців він підробляв документи та доставляв їх євреям у Будапешті. До цього він два роки провів у нацистському таборі, копаючи траншеї у холодних угорських горах. Вирвавшись з полону та працюючи у підпіллі, він зміг врятувати десятки тисяч життів під час Другої світової війни.
Коли антисемітські рухи почали зароджуватися в Європі в роки, що передували Другій світовій війні, життя доктора Берчі зробило непердбачений поворот. У 1939 році він закінчив середню школу, але не зміг відвідувати медичне училище в Угорщині через обмеження щодо євреїв. Натомість, доктор Берчі пройшов навчання на інженера-механіка, що значно вплинуло на його подальшу роботу над розробкою хірургічних інструментів.
Після закінчення війни доктор Берчі відвідував медичне училище у своєму рідному місті Сегед і розпочав там свою хірургічну діяльність. Але на початку 1950-х, втративши посаду в Сегеді через неприємності з комуністичною владою, він зайняв посаду хірурга в університетській лікарні в Будапешті. 👨⚕
Коли в жовтні 1956 почалась Угорська революція, доктор Берчі зрозумів, що йому потрібно покинути Європу. Він кілька днів доглядав за пораненими та вмираючими протестувальниками після того, як поліція відкрила вогонь по сотнях, що зібралися на міській площі Будапешта. А вже через кілька місяців, ставши одним із шести лікарів, що отримали стипендію Рокфеллера, він переїхав до Австралії. Там Берчі почав працювати над конструюванням приладів для малоінвазивній хірургії.